Києво-Печерська лавра: історія та архітектура ансамблю

Києво-Печерська лавра — монастирський архітектурний ансамбль, що виріс із печерного осередку, заснованого 1051 року. Її храми й дзвіниці належать до різних етапів забудови, тому весь комплекс не можна називати бароковим. У статті розглянуто, як сформувалися Верхня та Нижня лавра, чим вирізняються головні споруди й що змінила відбудова Успенського собору.

Києво-Печерська лавра: від печер до мурованого ансамблю

Назва монастиря походить від печер, де оселилися перші мешканці. Нинішній силует створюють і давні святині, і значно пізніші наземні споруди. Послідовність забудови допомагає розрізнити ці шари:

1. У 1051 році виник печерний монастир.
2. Поряд із печерами сформувався осередок наземних храмів, зокрема Успенський собор.
3. У XVII–XVIII століттях перебудови надали частині споруд барокового вигляду.

Монастир отримав статус лаври 1688 року. Порівняння із Софійським собором показує спільний для київських пам’яток принцип: давні споруди та пізніші архітектурні зміни читаються разом, а не як одна епоха.

Чим відрізняються Верхня та Нижня лавра

Верхня та Нижня лавра — частини одного ансамблю, але їхні архітектурні орієнтири різні. У Верхній зосереджені великі наземні храми й Велика лаврська дзвіниця; Нижню визначають Ближні та Дальні печери зі спорудами навколо них.

Поділ не означає, що одна частина «давня», а друга «нова». В обох є пізніші споруди; різницю найкраще видно за тим, навколо чого вони формувалися: великих храмів угорі чи печер унизу.

Як упізнати українське бароко в лаврських спорудах

Українське бароко помітне в силуетах бань і виразному оформленні фасадів. Дивитися варто на конкретні деталі, а не лише на вік будівлі:

• бані формують силует храму;
• фронтони завершують ділянки фасаду;
• пілястри задають ритм стіні;
• декор виділяє входи й деталі.

«Барокові деталі варто шукати на окремих спорудах, а не переносити назву стилю на всю Лавру: так легше помітити інші епохи». — Зореслава Дібрівна, оглядачка архітектури Києва

Для порівняння фасадного декору зверніть увагу на Андріївську церкву, а в самій Лаврі зіставте барокову дзвіницю з пізнішою Трапезною церквою.

Успенський собор, Трапезна церква та лаврські дзвіниці

Велика лаврська дзвіниця розташована у Верхній лаврі, а дзвіниця Дальніх печер — біля печер Нижньої лаври. У забудові обох частин є споруди різних епох.

Успенський собор

Успенський собор належить до головних орієнтирів Верхньої лаври. Його зруйнували 1941 року та відбудували наприкінці XX століття. Відновлення повернуло ансамблю важливу частину його силуету, але нинішню будівлю не слід сприймати як споруду, що без змін дійшла від часу заснування монастиря.

«Відбудований собор повертає композиції центр. Коли дивитеся на нього, розрізняйте історію первісного храму, його пізніші зміни та саме відновлення». — Зореслава Дібрівна, оглядачка архітектури Києва

Трапезна церква

Трапезну церкву Антонія та Феодосія Печерських збудували наприкінці XIX століття. Вона належить до іншого етапу забудови, ніж барокові дзвіниці. Її варто порівнювати з ними за формою бані та фасаду: близьке розташування не робить споруди ровесницями.

Дзвіниці Шеделя та Григоровича-Барського

Велику лаврську дзвіницю спорудили у XVIII столітті за проєктом Йоганна-Готфріда Шеделя. Ім’я Івана Григоровича-Барського пов’язане з дзвіницею Дальніх печер. Це різні за місцем у комплексі споруди: перша визначає силует Верхньої лаври, друга допомагає побачити, як розвивалася забудова біля печер.

Як читати архітектурні шари лаврського ансамблю

Почніть із печерного осередку, далі порівняйте барокові дзвіниці, Трапезну церкву та відбудований Успенський собор. Такий порядок допоможе розрізнити етапи забудови, не приписуючи всьому ансамблю один стиль. Для кожної споруди окремо зіставляйте її місце, час появи й видимі архітектурні риси.