Жовтневий палац: історія та архітектура будівлі

Жовтневий палац у Києві — колишня будівля Інституту шляхетних дівчат, спроєктована Вікентієм Беретті. Нині вона діє як Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України. Її історія охоплює зміну призначення, руйнування та відбудову. Щоб зрозуміти споруду, потрібно розглядати фасад і сучасну залу як свідчення різних етапів її життя.

Жовтневий палац як будівля Інституту шляхетних дівчат

Будівлю на алеї Героїв Небесної Сотні, 1, звели 1842 року для Київського інституту шляхетних дівчат. Назва «Жовтневий палац» з’явилася пізніше й не пояснює первісного призначення споруди. Вона починалася як навчальний заклад, а не як концертний майданчик.

Ця відмінність допомагає читати будівлю. За урочистим фасадом спочатку містилися приміщення, потрібні для роботи інституту. Нинішній відвідувач натомість потрапляє до культурного центру, де простір організовано навколо сценічних подій. Одна й та сама зовнішня оболонка розповідає про початковий задум, тоді як інтер’єри відображають подальше використання.

Ілюстрація допомагає роздивитися симетрію та ритм фасаду, але не є документальним зображенням будівлі в часи інституту. Для порівняння історичних станів потрібні плани й світлини відповідних періодів, а не лише сучасний вигляд головного входу.

Класицизм у проєкті Вікентія Беретті

Вікентій Беретті надав будівлі Інституту шляхетних дівчат класицистичного вигляду. Композицію фасаду можна читати від загального силуету до деталей: симетрія задає порядок, центральна частина привертає увагу до входу, а повторення вікон створює рівний ритм. Такий огляд показує архітектурний задум, проте сам фасад не дає змоги відновити розташування всіх початкових кімнат.

1. Огляньте фасад цілком і визначте його центральну вісь.
2. Порівняйте головний вхід із бічними частинами будівлі.
3. Простежте ритм колон і вікон, не приймаючи його за план приміщень.

Після огляду фасаду матеріал про архітекторів Києва допоможе розглянути постать Беретті в міському контексті. Послідовність спостережень також подано на схемі.

«Починайте з головної осі фасаду: вона допомагає побачити освітню будівлю за пізнішою назвою палацу». — Зореслава Дібрівна, оглядачка архітектури Києва

Схема пояснює спосіб огляду, а не відтворює креслення Беретті. Розрізнення між композицією фасаду й планом інтер’єрів особливо потрібне для будівлі, яку згодом перебудовували.

Як змінювалося призначення будівлі до відбудови

Коли Інститут шляхетних дівчат припинив роботу в споруді, вона втратила первісну освітню функцію. Згодом приміщення використовували радянські органи держбезпеки. Цей етап пов’язаний із репресіями, тому історію будівлі не можна зводити лише до її архітектури та подальших культурних подій.

Зміна установ означала й зміну вимог до простору. Послідовність допомагає відокремити використання будівлі від її зовнішнього образу:

• інститут використовував споруду як навчальний заклад;
• органи держбезпеки пристосували її до службового й репресивного використання;
• після руйнування будівлю відбудували для іншої громадської функції.

Воєнні руйнування перервали й цю частину історії споруди. Під час подальшої відбудови йшлося вже не про повернення інституту: будівлю пристосували до культурного використання. Тому нинішній вигляд слід читати як поєднання збереженої архітектурної ідеї та змін, внесених після втрати первісної функції.

Відбудова та переоблаштування під культурний центр

Після руйнування споруду відбудували й переоблаштували для публічних культурних подій. Її нинішня назва — Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України. Театральна зала вміщує понад 2000 глядачів; такий простір відповідає роботі сценічного майданчика, а не повсякденному навчанню вихованок інституту.

Таблиця зіставляє призначення, а не пропонує план поверхів: вона не показує, яка саме кімната інституту відповідає певному місцю в теперішньому центрі. Для такого висновку потрібне порівняння планів різних етапів відбудови й перебудов.

Сучасна сценічна зала свідчить про пристосування будівлі до нового способу використання. Ряди місць для глядачів і простір сцени не варто сприймати як відтворений інтер’єр Інституту шляхетних дівчат лише тому, що вони розташовані за історичним фасадом.

«Коли оглядаєте залу, відділяйте досвід сучасного глядача від життя навчального закладу: це різні способи користуватися тією самою будівлею». — Зореслава Дібрівна, оглядачка архітектури Києва

Порівнюючи інші київські споруди, можна звернутися до матеріалу про історію Маріїнського палацу й простежити, чому вигляд фасаду та історія внутрішніх приміщень потребують окремого розгляду.

Як розрізнити первісний задум і пізніші зміни

Почніть із фасаду Беретті, а потім окремо розгляньте призначення сучасної зали. Будівля 1842 року створювалася для Інституту шляхетних дівчат; тепер у ній працює культурний центр. Щоб не змішувати ці етапи, порівняйте плани й історичні зображення зі станом приміщень після відбудови.